Засновник української композиторської школи та видатний культурний діяч. Народився на Полтавщині, в родині нащадків козацько-старшинського роду.

Гімназію закінчував у Харкові, там же починав і вищу освіту - на природничому факультеті Харківського університету. Природа природою, але молодого Лисенка тягне до музики. І він бере приватні уроки у кращих піаністів міста та багато виступає сам.

В 1860-му вся родина переїздить до Києва, а Микола переводиться до Київського університету. В студентському середовищі в той час панувала атмосфера відродження національної свідомості. Лисенко бере участь в етнографічних експедиціях, збирає пісні, організовує студентський хор. І хоча він закінчує Університет як природознавець і навіть захищає дисертацію на тему, прости Господи, розмноження водоростей, уявити своє життя без музики він вже не може. І в 1867-му Микола Лисенко вступає до Лейпцигської консерваторії.

Два роки навчається Лисенко в одному з найкращих музичних закладів Європи. Відвідує виступи найкращих колективів та виконавців континенту. І в 1869-му до Києва повертається зрілий музикант і композитор. Наступні роки стали роками активної творчої роботи. Окрім збирання та обробки безлічі народних пісень, Лисенко створює крупні музичні твори: опери "Різдвяна ніч" (1874), "Утоплена" (1885), "Наталка Полтавка" (1889), "Тарас Бульба" (1890), що стали абсолютною класикою української опери.

Микола Лисенко є автором музики до багатьох поезій Тараса Шевченка, що давно стали народними піснями. В 1885-му році написав музику на поезію О.Кониського "Боже великий, єдиний", що стала духовним гімном України.

Враховуючи колосальний творчий спадок і першопрохідницьку роль, Миколу Лисенка заслужено вважають батьком української національної музики.